Як чудово, що люди матюкаються – письменниця

Об этом сообщает mungaz.in.ua со ссылкой на СМИ.

От давайте чесно, як кажуть, без “б”. Важко знайти людину, яка ніколи не вживала лайки. Практично неможливо. Кожна мова чи діалект, що коли-небудь вивчалися мовознавцями, незалежно від кількості носіїв, які говорять цією мовою, має свою ненормативну лексику, свій варіант списку з семи брудних слів, які всередині минулого століття озвучив американський комік Ленні Брюс.

Усі ці слова пов’язані з частинами тіла, фізіологічними процесами та їхніми похідними, і якщо їх описати пристойно або евфемізмами, то це звучатиме так: “зад”, “чоловічі парні статеві залози”, “чоловічий статевий орган”, “жіночий статевий орган”, “займатися сексом”, “той, хто займається сексом із власною матір’ю або ж аби з ким”, “рідина, що виділяється нирками”, “екскременти”. До цього можна додати ще прокльони на адресу Бога чи їхні модифікації. І всі ці слова дуже сильно здатні нас торкати.

Я пригадую, як прийшла зі школи вся в сльозах, бо на мою адресу старшокласниця-сусідка сказала якийсь мат. Тоді я не розуміла, чому мені стало від цього так погано і чому одне слово сказане вслід зовсім без жодної на то причини, викликало в мене такі негативні емоції. Потім я знайшла пояснення в дослідженнях: почуті лайливі слова викликають миттєве збудження людини: волосся на руках піднімається, пульс прискорюється, а дихання стає неглибоким.

Але якщо брудні слова роблять так неприємно, то навіщо люди матюкаються? Американець Стівен Пінкер говорить про п’ять функцій лайки. Є слова, якими ображають або залякують, є слова, якими виражають біль або нещастя, деякими словами висловлюють свою владу над іншими людьми – право вимовляти табуйовану лексику привласнюють ті, хто має в суспільстві владу над іншими (це може бути начальник, військовий командир або чоловік у стосунку до жінки). Також є слова, які примушують думати так само, як і автор. Буває лайка, яка покликана звернути увагу на щось, а ще є лайка, яка підкреслює невимушені неформальні стосунки між мовцями, що дозволяє випустити пару.

До речі, за дослідження, пов’язане з ненормативною лексикою, у 2010 році група вчених з Великої Британії була відзначена Нобелівською премією миру. Ці вчені довели, що лайка знімає біль. Один з них, Кіл Стівенс, порадив людям, які страждають від болю, крити, на чому світ стоїть. Проте слід пам’ятати, що надмірне вживання матірних слів може зменшити цей знеболювальний ефект.

Також є докази на користь того, що облаяти людину – це засіб відведення агресії, а отже лайка запобігає фізичному насильству. Також дослідники виявили, що чоловіки зазвичай криють матом частіше, ніж жінки, а люди на вищих посадах – більше за їхніх підлеглих.

Уже згаданий тут Стівен Пінкер вважає, що лайка є “оборонним рефлексом”, завдяки якому поранена тварина вибухає люттю, і це супроводжується гнівною вокалізацією, щоб вразити нею і залякати супротивника. І справді, шимпанзе теж мають свій різновид лайки, як засобу відведення агресії та уникають за допомогою своїх, так би мовити, “матів” потенційного фізичного зіткнення, кривавої бійки. Приматолог Франц де Вааль стверджує, що в гніві шимпанзе починають “хрюкати або плюватися або робити різкі дивні жести”, які можна вважати агресивними. Це жести загрози, бо шимпанзе, що справді готуються до бійки, не витрачають часу на жести, а просто атакують.

В Україні часто говорять про мат, як про явище непритаманне українській мові. Це абсолютний міт – українська мова нічим не гірша за інші вивчені мови та ненормативна лексика є частиною нашої культури. Це твердження своїми дослідженнями розвінчувала мовознавиця Леся Ставицька, яка видала декілька словників обсценної лексики. На її думку, в Україні мат ніколи не був такий публічний, як у Росії. Приміром, у нас непристойні слова не вживали при жінках і дітях.

Окрім просто брудних слів, ми маємо доволі різноманітний сороміцький фольклор. Зокрема, можу процитувати вам сороміцьку закарпатську пісеньку, яку я колись почула в доволі пристойному товаристві у Львові. Університетський викладач сидів за столом і з виразом “із пісні слів не викинеш” співав цей чудовий твір: “Ой що я по Львові находивси, / Ой що я у Львові надививси: / Сидить баба на вікні, / Виставила два стегні – / І видно і встидно – як холєра”. Дуже часто сороміцькі пісні співалися на українських весіллях або святах календарно-обрядового характеру.

Сучасні письменники теж користуються непристойною частиною словника української мови. Широко вживає мат письменник Лесь Подерв’янський – кожна з його п’єс, призначених для читання чи слухання, щедро пересипана лайкою. Це сучасний Котляревський, який поєднує високе з низьким і перелицьовує літературну класику. Також без лайки не обійшлися Юрій Андрухович, Оксана Забужко, Сергій Жадан, Анатолій Дністровий і молодші за них письменники. Як казала Леся Ставицька, “Письменник є письменник, йому немає норм, він сам норма, сам у своєму стилі”. Утім, названі письменники не є при тому вульгарними або тривіальними. Лайливе слово чи не найбільше потребує свого місця та психологічної мотивації в тексті, та майстри слова це розуміють.

Як жахливо, що люди матюкаються, замість того, щоб говорити про свої почуття пристойними словами. Як, чудово, що люди матюкаються, а не вбивають одне одного так само швидко, як вимовляють щось на “б” чи на “х” чи на будь-яку іншу літеру алфавіту.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram

Любов ЯКИМЧУК



Джерело статті: “http://uainfo.org/blognews/1562239551-yak-chudovo-shcho-lyudi-matyukayutsya-pismennitsya.html”

ТОП новости

Вход

Меню пользователя